Танк Char B1 bis “Eure” капітана П’єра Бійотта та його екіпаж. Травень 1940 року.
ВСТУП
У ці травневі дні людство згадує про 75 річницю завершення Другої світової війни. Для одних країн це відзначення перемоги над німецьким нацизмом та японським мілітаризмом, привід замислитися над страхітливими жертвами війни, для інших це перемога одного поневолення над іншим, «ГУЛАГА над Бухенвальдом», а для Росії та російськолюбивих її прихильників це черговий напад «побєдобєсія».
Як ми знаємо, під «побєдобєсієм» (рос. «победобесие») розуміється узагальнювальна назва гіпертрофованої «переможної» істерії, «культу Перемоги» в путінській Росії. «Культ Великої перемоги» — «побєдобєсіє» — спрямований на мілітаризацію свідомості, самовідданість народу ідеї «русского міра», згуртовуванню населення навколо “національного лідера”.
У цього явища є ціла низка проявів від людиноненависницьких до відверто буфонадних, але сьогодні ми змушені зупинитися на одному з «побєдобісних» міфів, пов’ язаним із суто мілітарними аспектами.
Одна з характерних рис “побєдобісних” реляцій про Другу світову війну – презирливе ставлення до участі інших країн антигітлерівської коаліції у перемозі над нацизмом; заперечення надважливої ролі Ленд-лізу у зміцненні Червоної армії та економіки СРСР і кінцевій спільній перемозі над гітлерівцями; знущальні порівняння позірної зманіженості вояків армій союзників у порівнянні з надлюдиною і “кращим воїном всесвіту” – “русскім солдатом”.
Апологети “русскаго миру” та “свідки Вєлікой побєди” краще ставляться до гітлерівського вермахту, в них дивовижним чином поєднуються культ “десяти сталінскіх ударов” з міфологізацією потужності німецьких збройних сил.
І це попри те, що ті нанесли у початковий період війни нищівні удари по збройних силах СРСР і захопили величезні території СРСР, принісши страждання населенню і вбивши й полонивши мільйони військовослужбовців Червоної армії.
Зате кумир “побєдобісів” маршал Георгій Жуков сказав магічну фразу “Нємєц – мужчіна серйозний” і апологети на всі лади оспівують тевтонську міць нацистів.
Тут все ясно: підкреслюючи бойовий потенціал збройних сил Третього Рейху, який потерпів фіаско 1945 р., “побєдобіси” ще більше возвеличують роль Червоної армії у досягненні перемоги, заперечуючи роль інших учасників Антигітлерівської коаліції.
Найбільше ж дістається французам, які в ході короткої потужної кампанії потерпіли поразку 1940 р.
Знущальних епітетів на адресу Франції, кпинів про швидку капітуляцію та образивих епітетів щодо французських вояків, найпристойнішим з яких є “жабоїди”, чимало.
Та насправді, попри величезні прорахунки командування та політичниого керівництва Французскої Республіки в довоєнний час, що призвели до поразки, у збройних силах Франції було чимало генералітету, офіцерів та вояків, які показали вермахту, що війна проти Франції – не легка прогулянка.
БІЙ ЗА СЕЛО СТОНН. 12-15 ТРАВНЯ 1940 РОКУ.
16 травня 1940 р. відбувся знаменний бій, що у німецьких джерелах зафіксовано як “Amokfahrt”, що можна перекласти як “смертельні веселощі”. У французів таке визначення звучить як “Folie meurtrière”, “смертельне безумство”, або “смертельна радість”. Ще она назва свідчить про запеклість того боїв – “Верден 1940 року”.
Мапа терену боїв від 15 травня 1940 року.
В ході боїв за стратегчну фортецю Седан між ХХІ армійського корпусу французської армії генерала Жана Флавін’ї (близька 45500 солдат і 130 танків) проти XIV моторизованого корпусу під командуванням генерала піхоти Густава Антона фон Вітерсгайма та VI армійського корпусу під командуванням генерал-майора Отто-Вільгельма Фьорстера Групи армій А вермахту (до 90000 солдат і 300 танків) с. Стонн, вірніше, те, що віж нього залишилося, 17 переходило з рук у руки.
Мова йде про бій за невеличке село Стонн (Stonne), що в регіоні Шампань-Ардени, в 210 км на схід від Парижа.
Герб села Стонн департаменту Ардени регіону Великий Схід (Grande Est).
В ході бою капітан другого взводу 2 роти 41 танкового батальйону (41. Bataillon des Chars de Combat) зі складу 5 «важкої» напівбригади 3 Кірасирської дивізії резерву XXI армійського корпусу П’єр Арман Ґастон Бійот (Pierre Armand Gaston Billotte) зі своїм екіпажем танку Rеnault Char B1 bis знищив протягом кількох годин 13 німецьких танків (два T-IV та 11 T-III) та дві 37 мм Pak протитанкові гармати.
Знак 3 Кірасирської (бронетанової) дивізї резерву. 1939-1940 роки. Девіз “Boutez en avant” – “Тисніть вперед”. Зображено анфас танк Char B1 bis. під яким щит з перехрещеними артилерійськими стволами та гренадою – символи 319 артилерійського полку, що входив до складу бригади. Мисливський “стрілецький” ріжок легкої піхоти – символ 16 стрілецького батальйону зі складу бригади. Шестерня означає моторизовані частини.
Село Стонн знаходилося на важливому перехресті доріг неподалік від міста-фортеці Седан, важливого стратегічного пункту французської оборони.
Оволодіння селом Стонн означало для німців захоплення свого роду плацдарму для стрімкого кидка моторизованих частин на Седан. Для французів утримання за собою цього населеного пункту давало шанс зміцнити оборону Седана за рахунок військ другого ешелону.
Оперативна мапа травня 1940 року.
Тому й не дивно, що за село Стонн розгорілися запеклі бої, починаючи з 12 травня 1940 року. У період з 12 по 15 травня це село три рази переходило з рук в руки, а згодом протистояння набуло такої інтенсивності, що село сімнадцятеро разів переходило то до однієї, то до другої з ворогуючих стоін.
Після чергової атаки вермахту 15 травня 1940 року село було захоплене вояками елітного полку “Ґроссдойчланд” та підрозділами 8 танкового полку 10 танкової дивізії вермахту генерала танкових військ Фердинанда Карла Ервіна Шааля.
Німецька мапа, що показує рейд капітана Бійота на с. Стонн станом на 7.00 ранку 16 травня 1940 року.
Командування французької армії в повній мірі усвідомлювала загрозу захоплення німцями Седана і подальшого їх прориву до узбережжя Ла-Маншу. Французькі піхотні частини в районі Стонн, а це підрозділи в терміновому порядку посилилися ротою важких танків Char B1 зі складу 41-го бронетанкового батальйону 3 Кірасирської дивізії резерву.
Командиру 1 роти вищезгаданого батальйону капітану П’єру Бійоту було наказано, атакувати село Стонн, відкинути противника і утримувати населений пункт до підходу основних сил. Задача була досить складною, а вірніше, майже неможливою.
В складі 1-ї роти в справному стані перебував лише один танк Char B1-bis на прізвисько «Eure»* (Ер – фр. Eure – департамент у регіоні Верхня Нормандія, звідки походив рід Бійотів) самого командира роти капітана Бійота. Решта машин вийшли з ладу внаслідок тривалого маршу і нальоту німецької пікірувальної авіації.
Нагрудний знак 41 танкового батальйону. В основу покладено шолом бронетанкових та моторизованих частин Франції.
В знаку присутній образ вогнедихаючої саламандри на знак того, що перші танкові підрозділи Франції під час Першої світової війни створювалися на базі штурмової артилерії (Artillerie d’Assault).
Та П’єр Бійот був непересічним командиром бойової машини. Нащадок нормандських рицарів і син командувача 1 Групою Армій сухопутних військ Франції, генерала армії Ґастона Анрі Гюстава Бійота, що у ці ж дні, 21 травня, на жаль, загинув у автотрощі, П’єр Бійот здійснив свій подвиг, маючи ґрунтовну військову підготовку.
Випускник знаменитої академії Сен-Сір та Вищої військової школи вміло командував ротою та бездоганно знав свою важку броньовану машину – танк Char B1 bis.
ПОДВИГ ЕКІПАЖУ ТАНКА № 337 “EURE” 16 ТРАВНЯ 1940 РОКУ.
На світанку 16 травня 1940 роки без артилерійської підготовки за підтримки піхотної роти 67 піхотного полку танк “Ер” капітана П’єра Бійота почав атаку німецьких позицій в селі Стонн.
Капітан П’єр Бійот. 1940 рік.
У цей момент, не виставивши бойового охоронення, німецькі танкісти та мотопіхота полку “Ґроссдойчланд” …снідали, а тому танкісти вермахту перебували в основному поза своїми танками.
Бронетранпортер Sdffz 250 полку “Ґроссдойчланд” (“Велика Німеччина” з емблемою полку – білим “штальгельмом”, сталевим шоломом.
Нарукавна нашива полку “Ґроссдойчланд” зразка 1939-1940 року.
Тактичний знак 10 танкової дивізії вермахту зразка 1940 року.
Подібна легковажність німців стала результатом помилкових відомостей, отриманих розвідкою, про те, що французька армія спішно відходить від Седана і організувати контрудар по Стонн не в змозі.
Несподіванка і плутанина в охороні німецьких танкістів та моторизованої піхоти призвела до того, що танк П’єра Бійота увірвався на позиції бойового охоронення і розстріляв з близької відстані чотири німецьких танка PzKpfw III.
Подолавши бойову охорону і околицю села, П’єр Бійот і його екіпаж діяли рішуче. Треба зазначити, що на світлині до бою і за списками особового сладу 41 танкового батальойну екіпаж Бійота мав нараховувати чотирьох танкістів. Але у всії реляціях про бій у с. Стонн фігурують лише три члени екіпажу танка “Ер”:
Командир танка – капітан П’єр Бійот (Pierre Billotte)
Механік-водій – сержант Дюрюп (Durupt)
Стрілець-радист Франсіс Ено (Francis Hénault)
Цілком можливо, що четвертий член екіпажу був пораненений або вбитий у попередніх боях – колони 3 Кірасирської дивізії резерву у попередні дні потрапили під наліт штурмовиків Юнкерс Ju-87.
На вузьких вуличках напівзруйнованого села Стонн танк Бійота почав методично знищувати німецькі танки, які в цей час перебували або без екіпажів, або з екіпажами у неповному складі.
Танк Бійота B1bis № 337 «Ер» бив по колоні “панцерваффе” з обох гармат, якими було озброєно його бойову машину. П’єр Бійот наказав водієві підбити головний танк Т-IV з 75-мм гармати, вмонтованої в корпус танка, а сам вистрілив по замикаючому Т-ІІІ з баштової 47-мм гармати.
Обидві ворожі машини вийшли з ладу, після чого капітан, як у тирі, розстріляв інші. Виїхавши з села, Бійот зустрів ще одну колону 8 танкового полку вермахту.- з тим же результатом. 13 німецьких танків було підбито та знищено. Дві протитанкові 37 мм гармати PaK 36 було розчавлено гусеницями танка В1 bis.
Знищена бронетехніка 8 танового полку 10 танкової дивізії вермахту. с. Стонн, 1940 рік.
Тим часом німці оговталися, їх танки та протитанкова артилерія намагалися знищити французську бойову машину, але потужне бронювання врятувало екіпаж капітана Бійота.
Машина П’єра Бійота отримала 140 влучань – і жодної пробоїни.
Так капітан П’єр Бійот став першим танковим асом Другої світової війни.
Слід згадати про тактико-технічні характеристики важкого французського танка.
Початок випуску танка Б1 біс -1938 рік.
Екіпаж – 4 особи. Бойова маса – 32 тони. Озброєння: гармата SА З5 L/17,1 калібру 75 мм (боєкомплект 74 постріли), гармата SА 35 L/34 калібру 47 мм (боєкомплект 50 пострілів), 2 кулемети “Шательро” (Chatellerault) М1931 калібру 7,5 мм (боєкомплект 5100 набоїв). Бронювання: корпус і борти – 60 мм, корма – 55 мм, верх корпусу – 25 мм, днище – 20 мм, башта – 56 мм. Двигун: Rеnаult, 6 циліндрів, 307 к.с. при 1900 об. Коробка передач: 5 – вперед, 1-назад. Максимальна швидкість ходу – 28 км/год. Запас ходу,- 150 км. Подолання перешкод: брід – 150 см глибиною, схил – 50 градусів, стіна – 93 см заввишки, рів – 275 см завширшки.
За бій с. Стонн П’єр Бійот був нагороджений орденом Почесного легіону і Військовим хрестом.
Пам’ять про подвиги французських танкістів, нащадків знаменитих кірасирів, “gens de fer”, “залізних людей” наполеонівської епохи жива й донині. У с. Стонн існує меморіальний комплекс, присвячений героїчній обороні 1940 року. Серед іншого німим свідком подій 80-річної давнини навічно на околиці Стонн застигла бойова машина – танк Char B1 bis.
*Всі французські тани мали власні імена або прізвиська. В одному батальйонів це були назви вин, в іншому жіночі імена, в третьому назви міст або регіонів тощо.
Підготував:
Олекса Руденко,
президент ГО ДВКА,
заслужений художник України,
доцент кафедри графіки ВПІ НТУУ “КПІ ім. Ігоря Сікорського”
член Українського Геральдичного Товариства,
член експертної дорадчої групи з питань військової символіки
ГУ РСМЗ Збройних Сил України
Використана література та електронні джерела:
Les grandes unités françaises, historiques succincts, guerre 1939 – 1945, Service historique de l’armée de Terre, 1967;
Chronique de la Seconde Guerre mondiale, sous la direction de Jacques Legrand, Jacques Legrand s. a., 1990;
1939-1940, batailles pour la France, Patrick de Gmeline, Presses de la Cité, 1989;
39-40 La campagne de France, Jean Lopez, Éditions LeSir, 2001;
1940 au jour le jour, Jacques Marseille, Daniel Lefeuvre, Éditions Albin Michel, 1989;
Матеріали сайту http://wot.net.ua/ua/;
Steven Zaloga “Panzer IV vs Char B1bis: France, 1940.” Osprey Publishing, Oxford, Great Britain, 2005;
Матеріали сайту http://www.znaimo.com.ua/Список_танкістів-асів_Другої_світової_війни;