ВСТУП
Днями, 29-31 січня 2021 р., у Мистецькому маєтку «Ставки» що розташований в одноіменному селі Радомишльського району Житомирської області, відбувся
V ювілейний військово-історичний бівуак живої історії з циклу “ГРАФ СТАНІСЛАВ ДУНІН-ВОНСОВИЧ. ВІЙСЬКОВІ ПРИГОДИ”, який вже котрий рік ГО ДВКА проводить завдяки всебічній підтримці колекціонера, мецената та симпатика військово-історичного руху Олексія Шереметьєва.
Незвична біографія колишнього власника маєтку на Житомирщині, графа Станіслава Дуніна-Вонсовича (1785-1864), полковника французької служби та ад’ютанта імператора Наполеона І, бригадного генерала Війська Польського з одного боку; давнє захоплення наполеонікою українськими шанувальниками військової історії з другого боку; титанічні зусилля родини Шереметьєвих у справі відновлення історичної пам’ятки місця з третього боку, дали прекрасний результат.
Захід, що довго готувався, дати якого двічі переносилися через заходи проти епідемії COVID-19, з успіхом відбувся.
Учасники Секції наполеонівських війн ГО ДВКА нагадали собі та гостям Ставків про деталі участі польських вояків, солдат та офіцерів Леґіону Вісли та інших польських підрозділів, у тому числі уродженців України, у війні в Іспанії 1808-1814 рр.
ВІДДАНІ ФАНАТИ ІСТОРІЇ. КОЛЕКЦІОНУВАННЯ РАРИТЕТІВ ТА НЕЗАБУТНІХ ВРАЖЕНЬ.
Як відомо, фанатичних колекціонерів, таких як Олексій Шереметьєв, та не менш відданих своєму захопленню прихильників руху військово-історичної рконструкції та «живої історії» інколи вважають, м’яко кажучи, диваками.
Реконструкторів з їх пристрастю до одягу чи мундиру та екіпіруванню минулих епох можна було б запідозрити в цисвестизмі, яке лікарі-психіатри вкупі з професійними психологами відносять до специфічних відхилень, парафілій.
Цисвестизм (лат. Cis приставка «по цей бік» + vestio «надягати») – психологічний феномен або поведінкова особливість, характерною ознакою якої є надягання або носіння одягу, що не відповідає соціальному статусу, віку або епосі, в якій проживає індивід.
Проте не все так трагічно й психіатрично. Основними учасниками ГО ДВКА є представники військово-історичного руху, реконструктори різних епох, що продовжували традиції, розпочаті шанувальниками мілітарної історії ще з середини 80-х років минулого століття.
Головною метою організації є вивчення на науковій основі та відтворення засобами військово-історичної реконструкції та “живої історії” військового одягу, однострою, спорядження та інших аспектів військової справи минулого як важливих чинників військово-патріотичного виховання. На нинішній момент в лавах реконструкторів ГО ДВКА перебувають декілька десятків однодумців.
ГО ДВКА є однією з найбільших легально діючих реконструкторських організацій в Україні. Серед учасників як професійні історики, так і шанувальники історії різних професій.
Адже за плечима ГО ДВКА, не тільки організація численних власних заходів, а й участь у престижних закордонних військово-історичних та меморіальних заходах у Польщі, Чехії, Франції, Італії, Німеччині, Іспанії тощо; зйомки в кіно та на телебаченні.
Співпраця з музеями, у першу чергу з Музеєм Шереметьєвих, вивчення історичного матеріалу, величезний досвід практичного реконструювання елементів одягу, однострою, екіпірування та споряджння армій минулого дозволяють членам ГО ДВКА створювати репліки, копії та муляжі високого рівня відповідності історичним аналогам.
Це навички, що постійно стають у пригоді для використання військово-історичними групами, кіно- та телевізійними проектами, при створенні постійних та тимчасових музейних експозицій, виставок, пов’язваних з епохою Наполеона і участі у них уродженців України.
Гостинність Олексія Шереметьєва та Музею Шереметьєвих зробили можливою організацію військово-історичних бівуаків у Ставках, присвяченим різним періодам історії та теренам.
На час військово-історичного заходу члени руху симпаіиків мілітарної історії та гості подібних заходів за допомогою своєдної «машини часу» переносяться і в часі, і в просторі.
У справжній Іспанії, в Каталонії 2019 р., українська делегація ГО ДВКА брала участь у відтворенні подій 1809 р., коли місто Жірона було обложене і взято на капітуляцію французськими вйськами, і мала справжній успіх серед колег по захопленню з Іспанії, Франції, Німеччини, Великої Британії.
На цей раз, згадуючи свої пригоди у Жіроні, Барселоні, Фіґуерасі, учасники ГО ДВКА разом із Олексієм Шереметьєвим помандрували у далекий і небезпечний 1811 р., за Піренеї.
ІСТОРИЧНА ОСНОВА СЦЕНАРІЮ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНОГО ЗАХОДУ. PLUS VRAI QUE NATURE – БІЛЬШ ПРАВДИВА, НІЖ СПРАВЖНЯ.
Лібретто заходу готувалося заздалегідь і з максимальною точністю до історичних деталей, а команда Шереметьєва перетворила село на Житомирщині на справжє каталонське «побле», ісп. «пуебло» Естаніс (кат. Estanys, “Ставки”).
Отже, всі події у Ставках розвивалися за наступним сценарієм:
“…2 січня 1811 р. на рівнині перед фортецею Тортоса (Каталонія, Іспанія) склали зброю та прапори 9400 іспанців, які здалися французським військам.
При обороні фортеці загинуло 1200 її захисників та мирних мешканців. Французські втрати нараховували 400 солдат та офіцерів. Майже вся артилерія фортеці дісталася переможцям – зі 182 гармат Тортоси 12 було розбито, а 170 неушкоджених стали трофеями військ “Армії Араґону” дивізійного генерала Луї-Ґабріеля Сюше.
Та не всім іспанцям та каталонцям “посміхалося” потрапити до французського полону.
З приреченого міста видерся вночі з 1 на 2 січня 1811 р. збірний загін з вояків регулярного війська та ґерильясів.
Загоном командував харизматичний кастілець, уродженець Бурґосу Пабло Ескобар на прізвисько La Musika (“Ла Мусіка”). Його слухалися навіть досвідчені солдати полку “Майорка”, які вперто не хотіли здавати зброю, зберігли військову дисціпліну та рештки мундирів застарілого зразка і як добровольці брали участь в обороні Тортоси.
Ла Мусіка мав незвичну бойову біографію. Почавши боротьбу проти французів у далекій Кастилії-і-Леоні, він примудрився приєднатися до загонів знаменитого ватажка кастильських ґерільясів Хуана Мартіна Дієза, відомого як Ель Емпесінадо («Упертюх»).
Коли наприкінці 1810 р. загін Ла Мусіка було розбито неподалік від Бурґосу, сам ватажок не склав зброї, та разом з невеликим загоном непримиренних, відбившися від французських переслідувачів та місцевих “афрансезадос”, невпинно рухався на південний захід та ціною втрати більшої частини загону, пробився до британських військ герцога Веллінґтона, які як бульдоги мертвою хваткою вчепилися в оборонну лінію Торреш-Ведраш на кордоні між Португалією та Іспанією.
Британці формували під орудою своїх офіцерів загони місцевих ґерильєро, добре обізнаних з місцевістю, для диверсійної діяльності на французських комунікаціях та здійснення зв’язкових функцій між різними британськими та іспанськими воєначальниками.
Долаючи нескінчені простори Піренейського півострова, Ла Мусіку та його поплічників занесло аж до Каталонії, до фортеці Тортоса.
«Партідо” Ла Мусіки, яка вирвалася зі зданого на капітуляцію міста 2 січня 1811 р. рухалася долиною р. Ебро комарки Байш-Ебре, аби продовжити боротьбу.
Ґерильєро досягли невеликого селища-побле (ісп. пуебло) Естаніс (кат. Estanys, “Ставки”) неподалік від річки Ебро.
Залякавши місцевих селян на чолі з алькальдом, партідо Пабло Ескобара перетворила покинуту місцевим аристократом, прибічником французів (“афрансезадо”) доном Віктором Корнамусесом (don Victor Cornamuses) гaсієнду на свою штаб-квартиру і почала здійснювати зухвалі рейди вздовж річища Ебро, грабуючи відсталі обози французських військ, які рухалися до щойно опанованої Тортоси, та вбиваючи полонених. Суворий “команданте” проводив реквізиції майна “ іменем їх католицької величності Фернандо VII” в тих, кого він підозрював в “ухилянні від захисту Короля і Вітчизни”, а також силоміць мобілізовував до свого загону тих, хто здатний був тримати зброю.
Коли чутки про появу чергового партизанського загону дійшли до командувача ІІІ корпусу Армії Іспанії: Армії Араґону, генерала Сюше, той віддав наказ дивізійному генералу Луї-Франсуа Фелікс Мюньє де Ля Конверсері, виділити зі складу своєї дивізії летючий загін для боротьби з герильясами в районі берегів Ебро.
Ще на початку січня “Тимчасовий допоміжний легіон Армії Араґону ” (фр. “Lègion supplémentaires provisoire de l’Armee d’ Аragon” нарешті дістався облогових ліній армії Сюше під стінами Тортоси і був серед тих вояків французської армії, що стали свідками капітуляції міста.
Не бажаючи віддавати на нікчемну, з його точки зору, операцію з переслідування “брудних бандитів” Ла Мусіки, перевірені війська 2 дивізії Армії Араґону, генерал Мюньє де ла Конверсері, якому якраз 20 січня 1811 р. було пожалувано титул барона імперії, віддав наказ розібратися з надокучливими ґерільєро знайомому йому ще з часів облоги Сараґосси капітану Ґреґуару-Жозефу Хлопіцькому, французському офіцеру польського походження.
Кінець січня віщував воякам маленького загону французських вояків легкої піхоти та пари поляків з 2 полку Вісленского Легіону зустріч з жорстоким противником…”
“Гаряча” зустріч відбулася. Вдячність учасників і гостей заходу Олексію Шереметьєву та його команді незмірна.
А фотозвіт про захід у Ставках сам говорить за себе. Особлива вдячність фотолітописцям заходу – Олександру Курдмову та Олексію “Морячку” Сопіну.
НАША ГАЛЕРЕЯ: