ВСТУП
«На порозі війна, а ви все розважаєтесь» – чуємо ми від декого.
А насправді ми, ГО ДВКА, члени якого є і діючими, і колишніми військовими-резервістами, і представниками ТРо, і членами різних волонтерських організацій, що допомагають армії, не розважаємося, а доводимо собі й оточуючим, – нас не зламати, не сплутати наших планів, не занести панічні настрої до наших лав. Якраз ми, вивчаючи історію минулого, готові до всього, змінити репліки історичних мушкетів на сучасне озброєння для нас природня та усвідомлена річ.
Тому захід, який планувався цілий рік вирішили не скасовувати.
Отже, 18-20 лютого 2022 р., у Мистецькому маєтку «Ставки» що розташований в одноіменному селі Радомишльського району Житомирської області, відбувся VІ військово-історичний бівуак живої історії з циклу “ГРАФ СТАНІСЛАВ ДУНІН-ВОНСОВИЧ. ВІЙСЬКОВІ ПРИГОДИ”, який вже котрий рік ГО ДВКА проводить завдяки всебічній підтримці колекціонера, мецената та симпатика військово-історичного руху Олексія Шереметьєва та очолюваного ним Музею Шереметьєвих.
Незвична біографія колишнього власника маєтку на Житомирщині, графа Станіслава Дуніна-Вонсовича (1785-1864), полковника французької служби та ад’ютанта імператора Наполеона І, бригадного генерала Війська Польського з одного боку; давнє захоплення епохою Наполеонівських війн українськими шанувальниками військової історії з другого боку; титанічні зусилля родини Шереметьєвих у справі відновлення історичної пам’ятки місця з третього боку, знову дали неймовірний результат. Незвично тепла погода цього року лишень сприяла успіху заходу.
Учасники Секції наполеонівських війн ГО ДВКА нагадали собі та гостям Ставків про деталі участі армії Наполеона І Великого, у тому польських вояків, і серед них числі уродженців України, таких як Станіслав Дунін-Вонсович, у війні в Іспанії 1808-1814 рр.
Гостинність Олексія Шереметьєва та Музею Шереметьєвих зробили можливою організацію військово-історичних бівуаків у Ставках, присвяченим різним періодам історії та теренам.
На час військово-історичного заходу члени руху симпатиків мілітарної історії та гості подібних заходів за допомогою своєдної «машини часу» переносяться і в часі, і в просторі.
У справжній Іспанії, в Каталонії 2019 р., українська делегація ГО ДВКА брала участь у відтворенні подій 1809 р., коли місто Жірона було обложене і взято на капітуляцію французськими вйськами, і мала справжній успіх серед колег по захопленню з Іспанії, Франції, Німеччини, Великої Британії.
Так у нас з’явилися справжні друзі з Королівства Іспанія. Зараз, захоплено роздивляючись наші світлини, вони шлють нам слова підтримки і зичать нам як громадянам України мужності, витримки та перемоги.
На цей раз, згадуючи свої пригоди у Жіроні, Барселоні, Фіґерасі, учасники ГО ДВКА разом із Олексієм Шереметьєвим відправилися у далекий і небезпечний 1812 р., за Піренеї, на 210 років у минуле.
ЛЕГЕНДА СЦЕНАРНОГО ПЛАНУ БІВУАКУ
Легенда заходу готувалася заздалегідь і з максимально можливою точністю до історичних деталей.
Отже, всі події у Ставках розвивалися за сценарієм, повний текст якого розміщено нами на сайті ГО ДВКА за наступним посиланням
https://dvka.com.ua/wp-admin/post.php?post=9152&action=edit
А коротко легенда заходу звучала так:
«…«Команданте» Пабло Ескобару на прізвисько «Ла Мусіка» та його підлеглим дивом пощастило видряпатися з підкореної французами Каталонії.
Партідо “Ла Мусіки” повоювало наприкінці 1811 р. на півдні провінції Валенсія. Ґерильяси видерлися не без втрат із Саґунто, опинилися разом із іншими строкатими підрозділами генерала Хоакіна Блаке-і-Хойєса у гарнізоні Валенсії і, нарешті, дивом врятувалися при капітуляції міста, опинившися серед тих п’яти сотень щасливців, що накивали п’ятами.
Чужі для них гористі простори на терені провінції Валенсія стали для них прихистком. Ґерильяси Ескобара, яким було не звикати о подібних поневірянь, змогли прибитися до забутого Богом та людьми містечка Чаркос (ісп., валенс. Charcos, – ставки, калюжі) біля Кастельйон-де-ла-Плана, біля узбережжя Коста-дель-Ассар.
Воюючи в Каталонії, партизани з півночі та центру Піренейського півострова, кастильці Ла Мусіки навчилися розуміти каталонську мову, а валенсійці базікали майже так само, хоча й твердили, що «кастильці чи каталонці це одне, а валенсійці – це щось інше».
Наказ про проведення антитерористичної операції у січні 1812 року
Знайшовши спільну мову з місцевими, “команданте” зайнявся звичними для ґерильясів справами: проводив реквізиції майна в запідозрених у співпраці з французами «афрансезадос» і «хосефінос»,
“іменем їх католицької величності Фернандо VII” розстрілював тих, кого він та його валенсійські колеги підозрювали в “ухилянні від захисту Короля і Вітчизни”, а також здійснював набіги на тилові комунікації та обози Армії Араґону маршала Сюше. Відомо, що Ла Мусіка шукав можливості «помститися зрадникам» – гарнізону Пеньїсколи, що перейшов на службу «короля Хосе» – Жозефа Бонапарта.
Алкальд містечка Чаркос, дальній родич Педро Гарсія Новарро – Віктор Ніколас Куаксінерос змушений був з родиною тікати.
Війська маршала Сюше, який відлежувався в тилу, захворівши на лихоманку, були розкидані на узбережжі захопленої Валенсії і для них болючі удари крихітного загону, у поєднанні з раптовими нападами інших ґерильясів, що оперували на півдні півострова, були болючими й нестерпними.
Тимчасовий допоміжний легіон Армії Араґону ” (фр. “Lègion supplémentaires provisoire de l’Armèe d’Аragon” капітана Ґ.-Ж. Хлопіцкі, який не раз стикався з незнищенними бійцями Ла Мусіки, та інші маршеві підрозділи французької армії, що оводіла нещодавно Валенсією, Денією та Пеньїсколою, отримав наказ: «…enfin écraser la mouche espagnole embêtante!» – «нарешті розчавити надокучливу іспанську муху!»
Чергова зима у лютому 1812 р. нескінченної війни в Іспанії віщувала воякам маленького загону французьких вояків легкої піхоти та пари поляків з Вісленского Легіону чергову зустріч з жорстоким та досвідченим противником…».
ВІД ПЛАНІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ
Сценарний план було реалізовано зі зразковою точністю. Окрім ретельного втілення ідеї про точність костюму та озброєння, «сторони конфлікту» продемонстрували історичні знання та їх практичне втілення у сфері тактики ворогуючих армій.
Якість мундиру було уподобано нашими іспанськими колегами. Так, титанічні зусилля члена ГО ДВКА з м. Запоріжжя Андрія Ільїна, «сержанта Енріке» з відтворення іспанського мундиру регулярного полку Майорки, було підтримано нашим консультантом, викладачем університету м. Сараґосса (Араґон) доном Луїсом Сорандо Мусасом.
Наш іспанський друг високо оцінив образ, створений Андрієм, а це дорогого коштує. Адже дон Луїс – історик, дослідник вексилології, консультант Музею іспанської армії, член комісії з питань символіки та історичної спадщини Генеральної ради (уряду) провінції Араґон, автор понад 150 книжок та публікацій з історії геральдики, вексилології та військової справи в Іспанії.
Завдяки консультаціям дона Луїса Сорандо Мусаса наши «ґерильєро» отримали вірогідний прапор свого підрозділу, проєкт якого базовано на реальних вексилологічних пам’ятках Війни за незалежність Іспанії 1808-1814 рр.
Для деяких учасників організації цей військово-історичий бівуак був дебютним. Вперше у лавах “Lègion supplémentaires provisoire de l’Armèe d’Аragon” брав участь реконструктор Роман Фальфушинський з «бойовим ім’ям» Ромен Франсуа Фальфуше у якості хірурга ІІІ класу 13 полку легкої піхоти Франції.
Наш фотозвіт про захід у Ставках вийшов особливо яскравим, завдяки гарячому прийому Олексія Шереметьєва та його команди, селищної ради на чолі з паном Віктором Волинцем та неймовірній теплій погоді.
Окрема вдячність фотолітописцям заходу – Артему Гусинському, Світлані Литвин, Олександру Курдюмову.
Зберігаємо спокій, не зраджуємо своїм захопленням, чистимо зброю та віримо в Збройні Сили України!
Більше світлин у нашій галереї.